Привіт! Мене звати Іван Міненко, я активний зооволонтер і власник домашнього міні-притулку, у якому наразі проживають 59 котів і три собаки. Моя основна діяльність — це допомога безпритульним тваринам: пошук постійних домівок або тимчасової перетримки, лікування та стерилізація. Із початком повномасштабного вторгнення таких тварин стало набагато більше, і піклування про багатьох із них узяли на себе опікуни в різних районах міста. 

Опікуни — це звичайні люди, частіше за все пенсіонери, які дуже люблять тварин і годують безпритульних котів і собак, що живуть у дворах і навіть промислових зонах. Їх фінансові можливості обмежені, а підопічних тварин може бути надзвичайно багато, і вони хочуть їсти щодня. Попереду зима, а в холодну пору навіть доба без їжі на морозі може коштувати безпритульній тварині життя.  

Опікуни можуть розраховувати лише на гуманітарну допомогу, обсяги якої значно зменшились від початку війни, а також інших небайдужих людей. Влітку нам удалося зібрати 60 тисяч гривень на закупівлю 2-місячного запасу корму за рекордні два тижні. Неймовірна кількість людей відгукнулася на заклик про допомогу, це чергове підтвердження доброти й згуртованості сумчан. 

Наразі мета більш амбітна - зібрати кошти на 3-місячний запас корму, щоб вистачило на всю зиму. У списку на отримання допомоги вже 40 опікунів, які піклуються про більш ніж 500 котів. Щоб закрити потребу в кормі на 3 місяці, необхідно 148 мішків по 10 кг. Із оптовим постачальником домовилися про пільгову ціну — 663 грн. за мішок, тобто потрібно зібрати 100 тисяч гривень. Разом із громадською організацією «Місто розумних» та журналом «Цукр» ми плануємо зібрати цю суму завдяки вашій підтримці та заходам, які будуть проводитися організацією в листопаді.

Усі коти, які опинилися на вулиці - це колишні домашні улюбленці або їх потомство. Їм пощастило вижити й пристосуватися до бездомного життя, але без допомоги людини в них немає шансів, особливо взимку, коли ніде зігрітися й набагато важче знайти їжу. Опікуни роблять усе можливе, часто витрачають останні копійки, щоб нагодувати своїх підопічних, але одна бабуся-пенсіонерка не в змозі забезпечити їжею 20, 30, а іноді й більше котів, тому надзвичайно важливо підтримувати таких людей. Кожна гривня — це ситий котик, який зможе пережити цю зиму.